РЕФЕРАТ "Особливості проведення уроку під час навчання дітей з особливими освітніми потребами"

Методичні вказівки

Комунальний заклад

«Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс № 7»

Харківської обласної ради

Особливості проведення уроку

під час навчання дітей

з особливими освітніми потребами

Підготувала

Погорєла

Лариса Михайлівна

Основною формою діяльності дитини в школі є навчання. У процесі навчання учні здобувають певний обсяг знань з різних навчальних предметів і на цій основі набувають умінь і навичок. Учитель керує навчальною діяльністю учнів, визначає обсяг, типи і методи вивчення навчального матеріалу, передбаченого програмою. Вважливою функцією вчителя є викладання навчального матеріалу та контроль за ходом і якістю засвоєння його учнями.

Відомо, що основною формою організації навчання в школі є урок. Проблема уроку постійно знаходиться в центрі уваги педагогів на всіх етапах розвитку школи.

Відомо, що основною формою організації навчання в школі є урок. Проблема уроку постійно знаходиться в центрі уваги педагогів на всіх етапах розвитку школи. Процес навчання в допоміжній школі має чітко визначену корекційну спрямованість. Це означає, що кожна тема, яка навчається на уроці, кожен метод і прийом, використаний вчителем, повинні сприяти збагаченню учнів знаннями, вміннями і навичками, виправляти певні вади психофізичного розвитку розумово відсталих дітей. Щоб розумово відсталі діти успішно засвоїли навчальний матеріал, треба активізувати і використовувати в навчанні їх життєвий досвід: подавати навчальний матеріал, доступний пізнавальним можливостям; додержуватись наступності в навчанні; систематично контролювати засвоєння учнями навчального матеріалу для своєчасної спрямованості і корекції виявлення недоліків; систематично навчати їх прийомів розумової роботи; спиратись в навчанні на наочно-предметну діяльність учнів. Корекційну спрямованість процесу навчання за програмою допоміжної школи не можна розглядати як додаток до основного змісту роботи школи. Корекційна спрямованість навчання становить суть навчально-виховного процесу для учнів які навчаються за індивідуальною програмою.

Навчання в школі – це єдиний процес, ланки якого органічно пов’язані між собою й зумовлюють одна одну. Так, сприймання учнями навчального матеріалу є необхідною передумовою засвоєння ними знань. Знання, в свою чергу, сприяють формуванню в учнів користування вміннями і навичками.

Основною формою організації навчання є урок.

Урок – первинна, відносно закінчена змістовно структурна одиниця процесу навчання. Він являє собою окрему ланку спеціальної діяльності вчителя і учня. Ця діяльність ступінчаста, регламентована програмою та шкільним розкладом і відбувається у визначений час. Провідна роль у ній належить учителеві, який озброює учня життєво важливими знаннями і навичками, організовує її діяльність по засвоєнню цих знань, умінь і навичок.

Організація навчання дітей з вадами:

1. Включення в навчальний процес повинно відбуватися поволі, пристосування дитини до того чи іншого виду діяльності вимагає більш тривалого часу, ніж у дитини з нормальним інтелектом.

2. Головне, в ході навчального процесу розуміти, відчувати психічний стан, в якому перебуває дитина в даний момент: її настрій, рівень працездатності. Якщо дитина емоційно неготова до сприймання, до співпраці, будь який, навіть добросовісно викладений, матеріал уроку не буде засвоєний учнем.

3. Навчальні заняття проводяться у двох напрямках: з одного боку, як форма одержання знань, з іншого – проводиться корекція уваги, пам’яті, мислення, поведінки. Кожна тема, яка вивчається, кожний використаний вчителем прийом, метод має сприяти не лише засвоєнню знань, умінь, навичок, формуванню продуктивної поведінки, а й виправленню психофізичного розвитку.

Рекомендації щодо проведення корекійних, індивідуальних занять з дітьми з особливими потребами:

- проведення на початку заняття психологічного налаштування (знизити емоційне збудження, змінити поганий настрій, заспокоїти, переключити увагу, стимулювати пам’ять, мислення до сприйняття матеріалу на уроці);

- відповідна швидкість подачі матеріалу;

- чітке і зрозуміле формулювання завдань;

- простий виклад матеріалу ( речення короткі, без використання складних термінів, мовних зворотів);

- багаторазове повторення;

- предметно – наочний та практичний характер навчання (маніпуляції з предметами, використання карток, малюнків);

- доповнювати новий матеріал конкретними завданнями, вправами;

- вказувати на вправи аналогічні даній, які виконувалися раніше;

- пропонувати пробні (підвідні) вправи;

 - при потребі зменшувати складність вправ, завдань;

- ставити уточнюючі, допоміжні запитання;

- поєднувати дії наочного зразка зі словесною інструкцією;

- розвивати пізнавальну сферу ( використовувати вправи на розвиток сприймання, уваги, пам’яті, мислення);

- робити узагальнення кожного етапу уроку («Отже, тільки що ми вивчили (навчилися)…»);

- проводити (не менше двох) фізкультхвилинок;

- спонукати до дії – «давай спробуємо», «починай», «спробуй»;

- висловлювати схвалення, щоб вселяти віру дитини в свої сили, заохочувати до навчання.

Під час навчання обов’язково надавати логопедичну допомогу: - виправляти, розбирати та аналізувати допущені помилки в усному мовленні, письмові;

- спонукати до повних відповідей (не допускати, щоб відповідь обмежувалася одним чи двома словами);

 - вислуховувати відповідь до кінця;

- формувати словесно-логічне мислення (допомагати учневі правильно будувати речення і відповідь з дотриманням послідовності слів у реченні, речень у відповіді).

На кожному уроці здійснюється на основі загально- дидактичних принципів:

- свідомості в засвоєнні знань, умінь і навичок;

 - систематичності і послідовності в навчанні;

- наочності; - доступності і міцності знань, умінь і навичок;

- виховного характеру навчання і забезпечення зв’язку навчання з життям і працею.

На кожному уроці здійснюються загальноосвітні і виховні завдання. Загальноосвітніми завданнями усіх уроків у дітей, які навчаються на індивідуальному навчанні за спеціальною програмою та програмою інтенсивної педагогічної корекції є – підготовка учнів до життя і суспільно-корисної праці озброєння їх потрібними для цього знаннями та вміннями.

На кожному уроці з такими дітьми здійснюється підготовка учнів до сумлінної праці за здібностями, до свідомого користування суспільними благами. Враховуючи малу продуктивність пізнавальної діяльності учнів, на кожний урок визначають значно менший об’єм матеріалу порівняно з масовою школою. Крім того, цей матеріал адаптовують, щоб він був доступний для дітей з особливими потребами.

Певні особливості є й у доборі форм і методів навчальної роботи:

- широко практикуються повторення вивченого, ігрові моменти;

- навчання здебільшого відбувається на практичній основі, складні системи знань подаються в розчленованому вигляді, відповідно і діяльність учнів також набуває розчленованого характеру.

Особливо на початкових етапах навчання. Діти з порушенням вищої нервової діяльності не можуть тривалий час продуктивно слухати словесне викладення матеріалу або самостійно виконати навчальне завдання, якщо для цього потрібно напрягти розумові здібності , так як вони не в змозі постійно мобілізувати свої зусилля і регулювати свої динамічні ресурси. В зв’язку з цим в процесі навчання цих дітей широко використовуються прийоми розчленування пізнавальних дій на окремі дрібні кроки, а навчального матеріалу – на малі порції. Це знаходить своє відображення в структурі уроку.

Структура уроку, або його побудова - це цілісна система певним способом поєднаних і організаційно впорядкованих та узгоджених між собою дій вчителя і учня, спрямованих на розв’язання знань уроку.

Характер структури уроку визначається багатьма факторами. Основним з них є:

- мета і завдання уроку;

- рівень розвитку в учнів пізнавальних можливостей і здібностей;

- сформованість в учнів прийомів організації своїх пізнавальних дій, поведінки і регуляції ними, розумова працездатність учнів;

- логіка розгортання педагогічного процесу.

Дія цих факторів у процесі навчання аномальних дітей глибоко специфічна, що зумовлює і своєрідність структури уроку. Як відомо, в учнів з розумовою відсталістю знижені пізнавальні можливості, порівняно з нормальними дітьми в них ослаблене регулювання своїми діями і зусиллями, є значні порушення процесів працездатності. Усе це зумовлює особливу логіку побудови навчального процесу на уроці. Тут важливого значення надається індивідуалізації навчання та організації й стимуляції пізнавальної діяльності учнів.

Структура уроку з дітьми з особливими потребами зумовлюється особливими причинами. Тут враховується також характерні для розумово відсталих учнів труднощі адаптації до змін характеру діяльності. Завданням підготовчої частини уроку є створення в учня готовності до праці на уроці, швидке і повне включення кожного з них у навчальний процес і забезпечення цим самим передумов оптимальної продуктивності праці учнів протягом року.

Ця частина складається з:

- організаційної підготовки учня до праці на уроці;

- нервово психічної підготовки учня до максимальних навантажень на уроці;

- дидактико-психологічної підготовки учня до уроку.

Діти з особливими потребами не мають стійких внутрішніх стимулів до діяльності. Ці діти важко пристосовуються до нового порядку, при найменшому утрудненні збуджуються або загальмовуються. Тому на початку уроку кожного разу вчителеві слід вдаватися до цілої системи запобіжних заходів, звертати увагу на такі деталі, як і в масовій школі можуть і не мати значення.

Особливу увагу має наприклад те, як здійснюється вхід дитини у клас, як учитель вітається з учнем, як оглядає її. Для скорочення часу включення дитини у роботу доцільно ввести спеціальні вправи, спрямовані на приведення до оптимального стану вищої нервової системи дитини і тим самим підготувати її до високих навантажень на уроці. Це може бути усний рахунок, дидактична гра, заняття ручною працею, розгляд предметів, картин і бесід про них, слухання оповідання, казок, загально розвиваючі фізичні вправи, спів, малювання, конструювання, граматичний розбір, творчий диктант, слухання магнітофонних записів, перегляд діафільмів, розпізнавання звуків, фізкультрозминка перед працею, гра з іграшками, кубиками, лото, вправи на активізацію мислення, уваги, пам’яті. Ці вправи доцільно проводити протягом 5 – 6 хвилин відразу ж після організаційного моменту до оголошення теми уроку. Вони повинні бути пов’язані із змістом наступної роботи на уроці.

Підготовча частина на уроках в 1-4 класах за програмою спеціально (допоміжної) школи може виступати і як самостійний етап у вигляді перевірки домашнього завдання. Головне, щоб зміст її не був абстрактним, а мав тісний зв’язок з наступною частиною уроку. Дидактико-психологічна підготовка учнів до уроку, крім забезпечення їх потрібними письмовими знаряддями і наочними посібниками, передбачає також створення в учнів позитивного ставлення до праці на уроці, пробудження в них інтересу до того, що вивчається, зацікавленості темою уроку. Важливо, щоб учитель на кожному уроці фіксував увагу учнів на тому, чого вони мають навчитись і яке це має значення.

На уроках письма, малювання ручної праці вводяться вправи на розвиток в учнів м’язів руки і на підготовку рухового апарату до виконання фізичної роботи.

На уроках читання, арифметики проводяться спеціальні заняття на відтворення набутих знань.

Найпоширенішими формами проведення спеціальної підготовчої частини є такі:

1. Перевірка домашніх завдань, що підводить учнів до сприймання нового матеріалу.

2. Вступна бесіда, що вводить учнів у коло уявлень, необхідних для успішного сприймання нового матеріалу.

3. Розповідь учителя, що підводить учнів до розуміння нового матеріалу.

4. Повторення попереднього матеріалу для встановлення системи зв’язків.

5. Спостереження за явищами природи, за життєвими фактами, слухання музики, розглядання картин, необхідні для поглибленого вивчення матеріалу.

У 1 – 4 класах учні які навчаються за програмою спеціальної школи, практикується суцільний виклад нового матеріалу протягом більшої частини уроку. Ознайомлення з ним відбувається протягом недовгого часу . Головною дидактичною вимогою, що висувається до проведення первинного звертання до джерела знань, є вироблення в учнів правильних уявлень. понять і умінь з вивченої теми. На цьому етапі відбувається початкове ознайомлення з новими знаннями й уміннями або перше звертання учнів до знань і умінь , набутих на попередніх уроках, з метою їх уточнення, поглиблення, систематизації та узагальнення, а також застосування на практиці.

Новий матеріал на кожному уроці подається в малому обсязі, невеликими порціями, інакше учні неспроможні будуть засвоїти його. Тому етап першого ознайомлення учнів з новим матеріалом може тривати 5 – 10 хвилин. Але хоч як би чітко не пояснювали учневі новий матеріал. Вони повністю і цілком не можуть засвоїти його відразу. Їм треба кілька разів пояснювати ту саму думку, доки вони її усвідомлять. Тому після пояснення навчального матеріалу, вчитель повторно звертається до щойно викладеного, домагаючись повного усвідомлення його і закріплення в пам’яті основних фактів. На цьому етапі здійснюється уточнення поглиблення, систематизація й узагальнення вивченого матеріалу, а також виконуються вправи на застосування знань. Така логічна структура основної частини уроку.

Кожний урок потребує організованого завершення, певної закінченості. Тому наявність у структурі уроку як складової ланки заключної частини зумовлюються самою природою уроку. Основним завданням цієї частини є:

1. Підведення підсумків роботи на уроці й оцінка успіхів і старанності учнів.

2. Настанови учневі щодо подальшої його самостійної роботи. Спрямованої на поглиблення і закріплення знань, здобутих на уроці, та на застосування їх на практиці.

3. Приведення організму у відносно спокійний стан, якщо на уроці учень перебував в напруженні.

4. Приведення до порядку робочих місць, знарядь, інструментів, письмового приладдя.

5. Створення установки на відпочинок.

У заключній частині уроку проводяться також фізичні вправи на дихання, короткочасні та цікаві дидактичні ігри, співи, відгадування загадок, декламації віршів та інше.

Як відомо, навчання є багато етапним процесом. На уроках дітей які навчаються за програмою спеціальної школи це яскраво виявляється. Тут вивчення складних систем знань, окреслених певною темою, здебільшого не завершується на одному уроці. Воно триває протягом кількох уроків. У процесі такого навчання створюються сприятливі умови для компенсації вад сприймання знань і вироблення вмінь на основі своєчасного застосування корекційних засобів.

Особливістю уроків з учнями за програмою спеціальної школи є те, що на них зміст навчального матеріалу добирають так, щоб він мав значно нижчий рівень узагальнення порівняно з тим, що має місце в масовій школі Навчальний матеріал подається учневі в максимально конкретній формі з широким використанням наочності.

Розумово відсталим учням під час вивчення нового навчального матеріалу постійно надається допомога у встановленні зв’язків між старими і новими знаннями, між окремими фактами в системі нових знань, між предметами і явищами, змістом нових знань і реальними предметами, явищами і процесами.

Учитель, застосовуючи різні методи навчання – розповідь пояснення, бесіду, вправи, спостереження, досліди, демонстрування картин, кінофільмів, добиваються повного й усвідомленого сприймання навчального матеріалу, постійно вдаючись до багаторазових повторень, вказівок і роз’яснень. Розв’язання цих завдань від початку до кінця проводиться на основі застосування різноманітних корекційних засобів. Для такого уроку типова структура уроку:

1. Нервово – психічна підготовка учня до уроку.

2. Організація учня до праці на уроці.

3. Пропедевтична підготовка учня до сприймання нового матеріалу.

4. Формування нових знань.

5. Повторне звертання учнів до здобутих знань для уточнення, доповнення. Усвідомлення.

6. Систематизація і узагальнення знань.

7. Настанови щодо самостійної роботи учнів після уроків.

8. Заключна частина уроку.

Є ще уроки додаткової корекції. Таких уроків не буває в масовій школі, бо діти з нормальним інтелектом спроможні самостійно подолати подібні вади в засвоєнні знань під час повторення чи виконання домашніх завдань.

Діти які навчаються за спеціальною програмою навіть після добре проведеного уроку, незважаючи на запровадження ряду корекційних засобів, учні не завжди повністю і якісно засвоюють знання. З часом окремі елементи засвоєних знань забуваються, абстракції послаблюються, руйнуються зв’язки між окремими факторами, явищами, процесами, подіями, відображеними в раніше сприйнятих знаннях. Тому потрібна додаткова робота для уточнення, внесення поправок, поповнення і відтворення знань особливо тоді, коли одна й та сама тема вивчається протягом багатьох уроків.

Суть колекційної роботи на цих уроках полягає в тому, що відбувається повторення раніше вивченого матеріалу для уточнення, відтворення і поповнення знань. Поряд з цим продовжують збагачуватись і закріплюватись нові знання в пам’яті учнів. Так створюється надійна основа для успішного навчання.

Структура такого уроку, типова:

1. Виявлення рівня засвоєння знань учнів для визначення того, що потребує корекції.

 2. По елементарне повторення і вивчення знань і умінь та коригування, уточнення, поповнення й збагачення.

3. Об’єднання скоригованих знань в єдину систему.

4 Закріплення знань і виправлення в їх застосуванні.

Зміст корекційної роботи залежить від характеру виявлення вад у знаннях учнів. Темп навчання за спеціальною програмою досить повільний. На одну тему відводиться багато часу. Це дає можливість розподіляти матеріал кожної теми на менші порції і вивчати їх окремо, виділяючи для цього кілька уроків. А через те, що тема вивчається довго, учні забувають деякий матеріал цієї теми. Це ускладнює узагальнення і систематизацію всього матеріалу. Тож основним завданням таких уроків є об’єднання окремих завдань в єдину систему, відновити й зміцнити зв’язки між окремими елементами знань.

За програмою для таких уроків спеціально відводиться час на повторення. Систематизація, що здійснюється на них, буває внутрісистемною і міжсистемною. Значення таких уроків важко переоцінити. На них створюються найсприятливіші умови для формування в учнів прийомів класифікації і систематизації й узагальнення, чого самостійно учні навчатися не можуть.

Структура основної частини такого типу може бути такою:

1. Поетичне відтворення і корекція окремих частин усієї системи знань.

2. Об’єднання частин знань, що вивчались розрізнено, в єдину систему.

3. Побудова загальних висновків.

Урок має бути чітким і наочним. Спостерігаючи за дитиною, вчитель розуміє коли перейти до уроку. Важливо, щоб дитина сама приходила на урок, знала де він проходитиме, що потрібно підготувати на даний урок. Та все ж успіх індивідуального навчання залежить від глибини вивчення вчителем особливостей дитини. Вчитель має знати стан уваги, втомлюваності і темпів роби учня. Знання особливостей порушення вищої нервової діяльності дитини необхідне для того, щоб знайти більш ефективні способи їх подолання. Способи активного управління ходом розвитку дитини і тим самим знайти шляхи включення дитини у роботу на уроці.

Отже, індивідуальний підхід до учня який навчається за спеціальною програмою не є самоціллю. А шляхом подолання і компенсації індивідуальних особливостей у розумовому недорозвитку дитини.